ЧИ ПОТРЕБУЄ НАШ ФУТБОЛ ЧЕРГОВОЇ РЕОРГАНІЗАЦІЇ
Думки з приводу можливого скороЧеннЯ вищоЇ лІги висловлюють керІвники й тренери елІтних колективІв
Равіль САФІУЛЛІН (перший віце-президент ФК "Шахтар", Донецьк):
Вважаю, що скорочення вищої ліги необхідне. Хоча навряд чи потрібно переходити одразу із 16 команд на 10-12. Можливо, спочатку треба зменшити представництво в еліті до 14 клубів, а вже потім до 12, що дасть змогу зробити цей процес не таким болісним. Головним аргументом, яким я керуюсь, є збільшення конкурентоспроможності наших клубів та чемпіонату загалом, а
також можливості закінчувати перше коло в нормальних погодних умовах, а не на снігу та в багнюці. Бо мати поле з підігрівом може не кожен клуб. Варто враховувати й інтереси збірної, адже перед кожним офіційним матчем треба проводити повноцінні навчально-тренувальні збори, на які необхідно виділяти якомога більше часу. Нинішня завантаженість гравців у внутрішньому
чемпіонаті робити цього не дає змоги.
Валерій ЯремЧенко (головний тренер ФК "Шахтар", Донецьк):
Це питання не моєї компетенції, а футбольних функціонерів. Нехай вони й
вирішують.
Анатолій КОНЬКОВ (головний тренер полтавської "Ворскли"):
У всіх провідних футбольних країнах Європи кількість клубів у елітних
дивізіонах перебуває в межах 18-20. У них також вельми насичений графік
тренувань і не зовсім досконалий календар... Скорочення може призвести до
занепаду футболу в провінції. Тож чи варто ще раз винаходити велосипед?
Андрій СТЕЦЕНКО (генеральний директор ФК "Дніпро", Дніпропетровськ):
До цієї ідеї ставлюся негативно. Але не тому, що "Дніпро" може потрапити
до невдах, яким доведеться розпрощатись із вищою лігою. Такі питання
повинні вирішуватись перед початком чемпіонату, а не в його перерві. А щодо
перспективи, то такий крок вважаю правильним.
Володимир КОБЗАРЄВ (головний тренер ФК "Дніпро", Дніпропетровськ):
Напевно, це питання продиктоване надмірно насиченим графіком ігор
київського "Динамо". У цьому є слушність, адже "Динамо" це престиж та
імідж усього українського футболу. Та й різниця в класі між лідерами та
аутсайдерами надто відчутна. Але чи стане цей зовні ефектний крок таким же
ефективним сумніваюся. Вважаю, що це рішення потребує грунтовного
доопрацювання та можливості вислухати всі зацікавлені сторони.
Юрій МОШКОВСЬКИЙ (начальник ФК ЦСКА):
Шістнадцять команд оптимальна кількість учасників для нашої вищої ліги.
Тому вдаватися до скорочення чи збільшення її складу, на мій погляд,
недоцільно.
Павло РОЗУМНИЙ (президент маріупольського "Металурга"):
Я гадаю, це правильне рішення, його обов`язково треба ухвалювати. Вища
ліга реально поділена на три групи лідери, середняки та аутсайдери, і
прірва між першими та останніми надто велика. Скорочення складу ліги
призведе до підвищення конкуренції в боротьбі за призові місця, а також
вивільнить календар од матчів між аутсайдерами й лідерами, в яких
підсумкові рахунки майже двозначні.
Анатолій РЕВУЦЬКИЙ (президент "Прикарпаття", Івано-Франківськ):
Я категорично проти, бо це буде не на користь українському футболові.
Країна з такими великими територією й кількістю населення не має права
штучно звужувати рамки великого футболу. Гра в тих містах, що залишаться
поза вищою лігою, остаточно втратить підтримку, сумні приклади того
Луганськ і Рівне. До того ж, не треба забувати, що вищу лігу бажають бачити
не лише десять міст.
Я розумію керівництво "Динамо": їм особливо важко за перенапруженого
графіка, проте, створюючи суперклуб, вони знали, що їх очікує. Треба йти
іншим шляхом, підтримуючи дитячий та масовий футбол.
16 команд це оптимальна кількість. Я хотів би нагадати, що якби рік чи два
тому у вищій лізі було 10-12 команд, нині вона не мала б ані Кривого Рогу,
ані Маріуполя.
Анатолій ЗАЯЄВ (головний тренер "Прикарпаття", Івано-Франківськ):
Україна велика держава, тож не мусить себе обділяти. Я за те, щоб великий
футбол був навіть у селах, а вища ліга без Симферополя чи Дніпропетровська
то взагалі нонсенс. Вона й тепер збідніла без тієї ж Одеси.
Володимир ОНИЩЕНКО (до середини листопада головний тренер "Металурга", (Донецьк):
Якщо скорочення не буде механічним, а дасть змогу позбутися клубів, які є
"каліфом на сезон", а також тих, що не в змозі забезпечити собі нормальне
існування, воно дасть ефект. Скорочення варто здійснювати саме за
матеріальною ознакою.
Михайло ФОМЕНКО (головний тренер "Металіста", Харків):
Позитивного ефекту від такого рішення не буде. Кількість клубів високого
рівня зменшиться, тож нас очікуватиме новий відплив футболістів за кордон,
бо в нижчих лігах вони грати не захочуть. Треба підвищувати рівень першої
ліги, другої тоді й про скорочення вищої сперечатися не доведеться.
Валерій БУГАЙ (президент "Металіста", Харків):
Я категорично проти. Це може робитися лише для одного клубу, якому
потрібно більше вільного часу для участі в єврокубках, наприклад. А
назагал шістнадцять клубів найоптимальніша кількість учасників для вищої
ліги в такій державі, як наша.
Рувим АРОНОВ (генеральний директор ФК "Таврія", Симферополь):
На мою думку, буде прийняте правильне рішення, якщо скоротять вищу лігу.
Адже залишаться тільки клуби з нормальною фінансовою базою, а нині в нашому
елітному ешелоні є колективи, що ледь зводять кінці з кінцями. Хіба
матимуть футболісти бажання грати, якщо їм стабільно не виплачують
зароблені гроші?
Після скорочення клуби вищої ліги завзятіше боротимуться за вищі сходинки
турнірного п`єдесталу, що дасть змогу командам брати участь у
найпрестижніших європейських турнірах. Точитиметься цікава, безкомпромісна
боротьба впродовж усього чемпіонату. До того ж, рівень першої ліги, після
скорочення вищої, значно зросте. Команди віддаватимуться боротьбі повністю,
щоб потрапити до елітного дивізіону.
Зацікавленість глядацької аудиторії від реорганізації не зменшиться, а
навпаки збільшиться. Адже спостерігати за захоплюючими поєдинками завжди
приємніше, ніж нудьгувати на безликій грі.
Володимир ТИХАНСЬКИЙ (віце-президент ФК "Зірка", Кіровоград):
У Кіровограді проти скорочення вищої ліги. Така реорганізація просто не
має сенсу, бо ж мусимо популяризувати футбол, а не заганяти його в підвали.
Зрозуміло, що для клубів зі стабільним фінансовим становищем це буде
вигідно. Проте не слід забувати й про команди та їхніх уболівальників з
інших міст України. Адже для глядацької аудиторії футбол це єдина радість
посеред сірої буденщини. Після скорочення вищої ліги футбол значно втратить
і ще більше відстане од європейського. Там, до речі, у вищих дивізіонах
грає по 18-20 команд. А взагалі, 16 учасників оптимальний варіант.
ЩЕ МЕНШЕ? А НАВІЩО?..
Чутки про кількісне скорочення вищої ліги набули реальних обрисів
офіційного плану дій після того, як високопоставлений чиновник ПФЛ озвучив
ідею на засіданні Координаційної ради по виконанню Цільової комплексної
програми розвитку футболу в Україні. Щоправда, конкретні цифри не
розголошувалися й на такому поважному зібранні, проте відомо, що йдеться
про два, а за іншою інформацією чотири чи навіть шість "зайвих" елітних
колективів.
Історія клубного футболу в СРСР, як і новітнього українського, на
превеликий жаль, достоту скалічена найдивовижнішими організаційними
структурними й кількісними шараханнями з одних крайнощів у інші. Схоже, ні
гіркий досвід минувшини, ні рекомендації ФІФА, згідно з якими саме
шістнадцять команд є найоптимальнішим кількісним варіантом елітної ліги, не
стали уроком для нинішніх футбольних можновладців. За їхнім задумом,
скорочення чільного дивізіону позбавить вищий футбольний світ незаможних
або взагалі неспроможних клубів і створить передумови для впорядкування
календаря внутрішніх змагань, а також загострить спортову конкуренцію й
підвищить інтерес до національного чемпіонату.
Спробуймо з`ясувати, чи це справді так.
Оскільки справді заможних колективів у нас навіть за великого бажання
більше п`яти навряд чи набереться, то вести мову про "оздоровлення" ліги
саме таким робом принаймні дивно. Бо клуби, котрі на тлі тернопільської
"Ниви", приміром, вважають себе нині достатньо міцними, за нових умов, які
фінансово стануть незрівняно жорсткішими, опиняться в її незавидній
ситуації.
Якщо вища ліга зменшиться до чотирнадцяти учасників, то в більшості команд
звичайно, за винятком лідерів, зайнятих на міжнародній арені й сповнених
мрій про започаткування регулярних есендівських змагань, виникне дефіцит
ігрової практики. Натомість за найрадикальнішого варіанту десять клубів,
що змагаються в чотириколовому турнірі, кількість матчів, а з ними й
матеріальних затрат буде надмірно великою. Сумнівним здається й твердження
про підвищений інтерес, який буцімто викликатиме повторний приїзд у Київ
маріупольського "Металурга", а в Донецьк знову ж таки для прикладу
"Металурга" запорізького. Популярність матчу визначається переважно двома
факторами: турнірною ситуацією та присутністю в складах команд яскравих
виконавців. Наївно сподіватися, що вивільнені після скорочення вправні
гравці команд-аутсайдерів обов`язково залишаться серед вітчизняної еліти,
перебравшись, образно кажучи, з неблагополучного Тернополя в не набагато
заможніший Івано-Франківськ. У ліпшому випадкові вони гратимуть у нижчій
лізі, в гіршому "грітимуть лавку" в клубах-лідерах, а в найгіршому
подадуться в Ізраїль або Росію. До того ж, аутсайдери були, є й будуть
завжди, з якої б кількості команд не формувалася ліга. І увага до матчів за
їхньою участю повсюди залишається невисокою, тим паче, що безвихідність
турнірного становища засмоктує, мов трясовина, й мало кому стачить сили
волі, щоб позбутися цього паралізуючого дух відчуття.
Скорочення команд-учасниць зменшить навантаження на суддів і делегатів ФФУ,
що неодмінно призведе до зниження їхніх валових заробітків. Фактор
достатньо серйозний, аби не брати його до уваги. Отже, доведеться збільшити
розцінки офіційно, щоб вони не зросли якимось іншим способом. Але в кожному
разі додаткові витрати й немалі! ляжуть на плечі клубів...
Австрія та Шотландія свого часу вдалися до помітного кількісного зменшення
національних елітних ліг. Однак істотних зрушень на краще там не відбулося.
Не зріс інтерес до внутрішніх змагань такою мірою, щоб можна було вести
мову про спонсорський чи глядацький бум. Не досягли тамтешні клуби й на
міжнародній арені чогось такого, щоб стверджувати про незаперечне
підвищення конкурентоспроможності шотландського чи австрійського
чемпіонатів. І це за умови, що там реформи проводилися не в угоду одному чи
двом суперклубам, а з надією на новий поштовх у розвої національного
футболу.
Тим часом ресурсами й потенціалом український футбол значно багатший...
Валерій ВАЛЕРКО.
Український футбол
02/12/98