ВІТАЛІЙ РУДЕНКО: “УСПІХ У НІМЕЧЧИНІ НЕ ВИПАДКОВИЙ”
До розташування збірної України (U-20), котра вирушила на міжнародний турнір до Франції, голкіпер одеського “Чорноморця” прибув у ненайкращому настрої. У календарному матчі першої ліги його клуб поступився ФК “Вінниця” — 0:3. І всі м`ячі влетіли до воріт Руденка.
— Цей поєдинок склався вкрай невдало для “Чорноморця”, — говорить Віталій. — Хотів би про нього забути. Ми прагнемо підвищитися в класі, але чудова гра в рідних стінах чергується із регулярною втратою очок на виїзді. Як би там не було, а клуб і збірна — це різні речі. Насамперед у контексті завдань, які вони вирішують. До старту світової першості в Аргентині залишається більше двох місяців. Тож давати прогнози зарано. Та в будь-якому разі намагатимемось довести, що успіх у Німеччині, де наш колектив виборов “срібло” європейського чемпіонату, не випадковий. Якщо пригадуєш, перед початком континентального форуму завдання потрапити до призерів не було. Їхали з метою посісти місце в шістці, щоб завоювати путівку в Аргентину. Але перемігши німців та хорватів, усерйоз націлились на чемпіонство. Не вистачило зовсім трохи.
— Нинішній турнір у Франції — одна з останніх репетицій перед Буенос-Айресом. Але за день до відльоту невирішеним було питання з візами. Це не насторожувало?
— Я знав, що французькі змагання — у планах Анатолія Крощенка. Хвилювався, чи запросить він мене. Після матчу з нікопольським “Металургом” такий виклик надійшов, тож переконався, що тренер на мене розраховує. Разом зі мною на місце у воротах претендує Артем Куслій. Шанси, гадаю, маємо однакові. Роботою на тренуваннях і грою в офіційних поєдинках будемо доводити, хто — кращий. Ну а поза полем ми товаришуємо не перший рік.
— Кого, крім Артема, можеш назвати своїми друзями?
— Усю нашу збірну. Виступаючи кожен за свій клуб, однак підтримуємо зв‘язок. Бо ми — команда. На зборах же найбільше часу проводжу з Олексієм Бєликом, з яким донедавна ділив кімнату. Цього разу його поселили разом з одноклубником Олексієм Гаєм. Усією командою перед відльотом підтримували Богдана Шершуна, котрий діяв на позиції ліберо в кубковому матчі проти ЦСКА. На мою думку, зіграв непогано, довівши, що заслуговує стабільного місця в основному складі “Дніпра”.
— Невеличкий екскурс. Після Німеччини багатьма нашими збірниками зацікавилися західноєвропейські клуби. До тебе надходили запрошення?
— Я не відповів на це питання тоді й не відповідатиму тепер. Моя справа — захищати ворота.
— Проти кого хотілося б зіграти в Аргентині?
— Мені не вдалося взяти участь у японському турнірі — був задіяний за “молодіжку” — тому цікаво було б вийти на азіатів. Але це жарт. А за великим рахунком не принципово, яких суперників вибере нам жереб. Усі команди будуть у рівних умовах. За винятком, хіба що, аргентинців. “На Європі” ми потрапили до так званої “групи смерті”. Але це не завадило її виграти. Висновки робіть самі.
— Як наставник налаштовує на Мундіаль?
— Анатолій Миколайович намагається тримати нас у психологічній рівновазі. Поступово підводить до, можливо, головного турніру життя. Наголошує на особливостях гри вірогідних опонентів. Але детальніше “аналізуватимемо” їх ближче до 17 червня.
